Геополітика

Як міжнародне зобов’язання на 8,5 мільярда доларів стало одним з найбільш спостережуваних експериментів у глобальному кліматичному фінансуванні 1. Вступ: історичне зобов’язання У листопаді 2021 року на полях кліматичного саміту COP26 у Глазго відбулося щось справді безпрецедентне. Сполучені Штати, Велика Британія, Європейський Союз, Франція та Німеччина спільно оголосили про зобов’язання на 8,5 мільярда доларів допомогти Південній […]

Як штучний інтелект змінює майбутнє ядерної енергетики Вступ: друге дихання ядерної енергетики Ядерна енергетика займає парадоксальне місце в енергетичному ландшафті двадцять першого століття. Колись проголошена технологією, здатною забезпечити необмежену чисту електроенергію, вона на тривалий час втратила довіру суспільства після аварій на Три-Майл-Айленді (1979), Чорнобилі (1986) та Фукусімі (2011). Десятиліття посилення регуляторних вимог, перевищення кошторисів і

Протягом десятиліть економіка Австралії фундаментально спиралася на масштабний видобуток та експорт викопного палива. Країна стабільно утримує позиції в трійці світових лідерів з експорту вугілля та зрідженого природного газу (ЗПГ), історично забезпечуючи базові енергетичні потреби найбільших індустріальних гігантів Азії. Проте сьогодні австралійський енергетичний сектор проходить етап наймасштабнішої структурної трансформації у своїй історії. Перехід від вуглецевої генерації

Ілюзія абсолютної енергетичної незалежності — один із найпоширеніших міфів державної політики. Для невеликих країн або держав, чия інфраструктура зазнала критичних руйнувань, спроби досягти повної автаркії є не лише економічно недоцільними, але й технічно небезпечними. Малі енергосистеми (як-от у Молдові) або системи, що втратили значну частину великої базової генерації (як сьогоднішня Україна), мають спільну анатомію вразливості.

Європейська електроенергетична система стрімко змінюється під впливом зростання частки відновлюваних джерел енергії, насамперед сонячної та вітрової. На відміну від традиційних електростанцій, ці джерела залежать від погодних умов, що ускладнює стабільне балансування виробництва та споживання електроенергії. У результаті дедалі частіше виникають ситуації, коли електроенергії виробляється більше, ніж потребує мережа, або навпаки — з’являється дефіцит у години

Після кількох років енергетичних криз, політичних декларацій і гучних обіцянок світ входить у фазу, де ключовим чинником стає інфраструктура. 2026 рік — це не символічна дата енергопереходу, а рік, коли низка великих проєктів переходить від планування до повноцінної експлуатації, закладаючи нову логіку глобального енергетичного балансу на десятиліття вперед. Енергетичні мегапроєкти — LNG-термінали, міжрегіональні мережі, масштабні

Протягом десятиліть Аргентина жила з парадоксом, добре знайомим кожному енергетичному експерту: країна володіє винятковими ресурсами — одним із найкращих у світі сланцевих газових басейнів, значними запасами літію, потужним вітровим і сонячним потенціалом — але системно не могла перетворити цю перевагу на стале економічне зростання. Макроекономічна нестабільність і непередбачувані «правила гри» постійно переривали інвестиційні цикли. Навіть

У період 2026–2035 років світ увійде в етап наймасштабнішої трансформації енергетичних ринків у сучасній історії. Країни переглядають моделі виробництва та споживання енергії, інвестують у декарбонізацію та формують нові ланцюги постачання критичних матеріалів. На цьому тлі дедалі частіше постає питання: чи здатна Індія вийти за межі статусу швидкозростаючої економіки та стати одним із ключових драйверів глобального

У 2025 році питання енергетичної безпеки знову опинилося в центрі європейської політики. Після воєн, санкцій, цінових шоків і прискореного «зеленого переходу» Європа входить у нову фазу, в якій енергетика перестає бути лише технічним або економічним сектором. Вона стає основою геополітики, промислової стратегії та національної стійкості. Сьогодні Європа одночасно рухається у двох напрямках — до більшої

У 2025 році енергетика остаточно перестала бути лише економічною категорією — вона стала одним із головних інструментів глобальної політики. Після кількох років воєн, санкцій і прискореного «зеленого переходу» світ увійшов у нову фазу енергетичної геополітики, де межі між союзниками та конкурентами дедалі частіше розмиваються. Європа намагається втримати баланс між декарбонізацією та енергетичною безпекою. Сполучені Штати